Арт терапія чи мистецтво?
Арт-терапія – це вид психотерапії, який використовує різні види мистецтва, такі як живопис, малювання, музика, танці, театр тощо, як інструменти для самовираження, комунікації та вирішення проблем.
Арт-терапія має ряд переваг для дітей з ооп. Вона може допомогти їм:
- Розвинути навички самовираження. Арт-терапія дозволяє дітям з ооп виражати свої емоції, почуття та думки за допомогою мистецтва. Це може бути особливо корисно для дітей, які мають труднощі у словесному самовираженні.
- Налагодити контакт з оточуючими. Арт-терапія може допомогти дітям з ооп налагодити контакт з іншими людьми. Заняття арт-терапією можуть проводитися в групі, що дозволяє дітям з ооп спілкуватися з однолітками та дорослими в безпечному та підтримувальному середовищі.
- Розвинути сенсорно-моторні навички. Арт-терапія може допомогти дітям з ооп розвинути сенсорно-моторні навички, такі як дрібна моторика, координація рухів та орієнтація в просторі.
- Знизити тривожність та стрес. Арт-терапія може допомогти дітям з ооп знизити тривожність та стрес. Заняття арт-терапією можуть бути для дітей способом розслабитися та зняти напругу.
Живопис і малювання – це два найпопулярніших види арт-терапії для дітей з ооп. Ці види мистецтва дозволяють дітям виражати свої емоції та почуття за допомогою кольорів, форм та ліній.
То чи можна арттерапію і мистецтво не розділяти, як окремі види діяльності? Думаю що так. Чому? Приведу приклади: 1. Під час тривоги спустилися з дітьми в укриття. У однієї учениці починається паніка, сльози, хоче до мами. Я беру дитину до себе і ми просто починаємо малювати (завжди ногу з собою олівці і папір). Будь що, що сьогодні вона цікавого побачила (на той момент це був кактус який цвіте і стоїть в класі). Ок, малюємо кактуса який цвіте і посміхається. Кілька хвилин і дитина заспокоїлася і зробила гарний малюнок. 2. Батьки водять дитину з ооп на різні гуртки, малювання дитині подобається, але в попередній студії не зайшло. Прийшли до мене, сіли працювати. Питаю що хоче зобразити, відповідає- гнома. Ок, малюємо симпатичного гнома з ромашкою. Результат ок і тут питання від дитини: а можна наступного разу котика намалювати? Батьки в шоці, тому що раніше дитині було важко всидіти на заняттях більше ніж 1 годину. Зараз ми можемо малювати майже 1,5 години, використовуємо щоразу різні матеріали, різну складність малюнків і дитина щаслива, йде на компроміси (чого теж раніше майже не було).
Отже, коли малюю з дітьми я вже бачу настрій дитини, бачу що щось може турбувати, бачу невпевненість, або навпаки, дитина дуже натхнена, береться за роботу будь якої складності і впевнено працює будь яким матеріалом. Допомагаю за потреби, але переважно дитина задає багато питань чи правильно робить, чи той колір підходить для тої чи іншої деталі, сама дає відповідь на своє питання, аналізує які кольори треба змішати, щоб отримати новий колір, або потрібний відтінок. Це цікаво! Після таких занять я маю приємну втому і мега позитивний настрій від такої праці.
